Скарбничка для педагогів

ЗМІСТ
Психологічні наслідки для здоров’я дитини перебування в травмуючи ситуаціях.
Відповідальність дитини перед навколишніми як прояв ставлення до них.

Відповідальність дитини перед навколишніми 

як прояв ставлення до них

         Відповідальність – особистісна базова риса. Рівень її розвитку визначає ставлення людини до суспільних норм і обов’язків , вибір життєвої позиції й відповідної лінії поведінки.

        Відповідальність зароджується в дошкільному віці, діти сумлінно виконують вимоги дорослого й задовольняють потреби колективу однолітків, а формується відповідальність у процесі виховання , у міру того, як дитина вступає у багатогранність зв’язків і залежностей від інших людей, від

суспільства.

         У психолого-педагогічних дослідженнях доведено, що відповідальність дитини в дошкільному віці, - не випадкове епізодичне явище, а порівняно стійке утворення – базова риса, що формується. Вона проявляється в стосунках із навколишніми людьми, які виявляють до дитини довіру і водночас  висловлюють певні вимоги до неї.              Прийняття їх багато в чому залежить від емоційного ставлення дошкільника до дорослого або однолітка , від характеру їхніх стосунків. Емоційна прихильність дитини до близьких людей спонукає її до відповідального виконання завдань та розпоряджень. Дошкільник охоче і з радістю відгукується на прохання дорослих і товаришів, яких любить і поважає.

          Виховання відповідальності передбачає формування в них здатності самостійно і зацікавлено дбати про успішне виконання розпоряджень і завдань, важливість яких вони усвідомили, активізацію задоволення або незадоволення з приводу виконання обов’язків і результатів спільних справ, передбачає розвиток готовності відповісти за якість виконання роботи.

         Ефективним засобом формування відповідальності в умовах ДНЗ є система вимог і завдань. Вирішальну роль у вихованні зазначеної риси відіграє суспільно корисна діяльність: посильні доручення, обов’язки , що орієнтують на надання допомоги, прояв уваги до інших. Уже для молодшого дошкільного віку доцільно передбачати , щоб діти виконували такі завдання: принести новому вихованцеві іграшку, допомогти вихователеві скласти іграшки, книжки, відчинити двері помічникові вихователя, який несе посуд, допомогти сервірувати стіл, зібрати для ігор каштани чи осіннє листя, погодувати рибок тощо.

      

Психологічні наслідки для здоров’я дитини

перебування в травмуючи ситуаціях

                  Діти є активними свідками процесів, що відбуваються у суспільстві. Криза, що охопила країну – безпосередньо впливає на батьків (особливо на виконання ними батьківських функцій), що, природно, позначається на дітях. У цей період знижені або порушені здатності любити, працювати і насолоджуватися життям. Криза настає, коли під тиском життєвих обставин  відмовляють звичайні механізми ефективного протистояння їм.

                   Розрізняють внутрішні і зовнішні кризи. До внутрішніх можна віднести кризи змін.

           У ситуації кризи діти використовують такі стратегії оволодіння собою:

o       Компенсація : розмова з друзями, придбання нових речей, відхилення від природного, веселі ігри.

o       Уникнення : втеча, заперечення ніби нічого не сталося

o       Регрес : замкнутість , отупіння, відмова , «я не можу», сонливість.

o       Конфронтація : емоційне і когнітивне опрацювання веде до поступового виходу з кризи.

                     Розглянемо деякі реакції  дітей, які були зафіксовані в ході практичної роботи психологів. Перша реакція: страх втратити батьків, страх, що вони зникнуть. Такі страхи можуть виникати з двох років. Старші діти демонструють контрфобічні реакції : бажання бути сильними, агресивно нападати, будувати барикади і гратися в «майдан».

                      Діти активно шукають підтримки, безпеки.

                    Травматичний стрес – це нормальна реакція на ненормальні події ( події , що виходять за рамки звичайного життєвого досвіду людини)

                     За даними сучасних досліджень психологи зазначають, що дітям необхідно розповідати, що відбувається довкола, але робити це треба обережно. Для дитини непросто зрозуміти , що сталося в родині, місті, країні. Незнання призводить до переживання безпорадності і тривоги. Важливо усвідомлювати, що маленька дитина може переживати такі ж сильні почуття з приводу травматичних подій, як і дорослі. Кожна дитина реагує по різному, це залежить від тяжкості події, емоційного стану і характеру дитини.

  

Ознаки та симптоми посттравматичного стресового розладу у дітей

( за даними Американського національного центру ПТСР)

1-    6 років:

·        Безсилля і пасивність, відсутність звичайних реакцій

·        Генералізований страх

·        Підвищена збудливість і незібраність

·        Пізнавальна плутанина

·        Складність говорити про цю подію

·        Складність визначати почуття

·        Нічні кошмари, інші порушення сну

·        Страх розставання і «чіпляння» за близьку людину

·        Регресивні симптоми(нічне нетримання сечі, втрата мови, рухових навичок)

·        Нездатність збагнути смерть як неминучість

·        Тривога з приводу смерті

·        Соматичні симптоми(болі в животі, головні болі та ін.)

·        Підсилена реакція на гучні звуки

·        «заморожування»(раптова нерухомість)

·        Метушливість, нехарактерний плач

·        Уникання або тривога у відповідь на конкретні стимули пов’язані з травмою, включаючи бачене і фізичні відчуття