Скарбничка для батьків

ЗМІСТ

Дорогою до дитсадка
Які казки позбавлять дитину від комплексів і страхів?
Як говорити з дітьми про війну?
Незнайомі люди: правила безпеки для дитини
Як розвивати самостійність малюків
Як виявити здібності дитини?
Як уникнути конфлікти на дитячих майданчиках?
Як розвивати самостійність малюків?

Дорогою до дитсадка

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти - ні...
Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка (навіть якщо він розташований поруч з будинком) є чималою проблемою. Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?
Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді - тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу до дитячого садка веселою й цікавою - для дітей, і для дорослих?
Беріть ініціативу у свої руки
Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься з-заду вас - влаштуйте гру «Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед - «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти ці калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, у дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу.

У дитини кепський настрій - розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки - ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» - «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно - зате весело!

Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна викристовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Наприклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні - розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени - листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати всі круглі предмети, потім - квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі - попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад зелений, і називає предмети тільки цього, кольору. За кілька днів - жовтий тощо.

Словесний поєдинок. За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин»; Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву, на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк - коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самими правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і навіть казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показати, як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування, а й допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.

Можна також придумувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра... (не відгадав - продовжуйте далі) живе в лісі, за зайцями ганяється». Один 5-річний «вундеркінд» склав з татом загадку, яку навіть вихователька не змогла відгадати. «Що сирим не їдять, а вареним викидають». З'ясувалося, лавровий листок. Малюк, спостерігаючи за приготування юшки, запитав: «Татку, чому ти викидаєш ці листочки, вони ж зварилися?». Ось так. Можливо, і ви складете свої загадки, казки, історії та ігри, і тоді дорога до дитячого садка або тривала поїздка з малюком не здаватиметься вам томливою та одноманітною.

Які казки позбавлять дитину від комплексів і страхів?

За допомогою правильної казки можна "вилікувати" дитину від сором'язливості або, наприклад, зрозуміти причини її поганої поведінки.

Кожна мама знає: кращий спосіб вкласти дитину спати, заспокоїти, розвеселити або зацікавити - прочитати казку. При цьому далеко не всі батьки знають, що чарівні історії можуть виконувати роль не тільки снодійного і "антидепресанту", а й психолога.

Незважаючи на те, що люди складають чарівні історії багато тисяч років, казкотерапія як окремий напрям в психології з'явилася відносно недавно - наприкінці минулого століття. Як і багато інших ноу-хау, цей метод спочатку використовували у роботі з "особливими" дітьми (аутистами, гіперактивними і т. д.). Результати були приголомшливими: психологи за допомогою казкотерапії змогли добитися значних покращень в стані хворих діток. Самі розумієте, якщо метод працює у дітей зі складними психологічними проблемами, то з капризами і страхами впорається тим більше. Казкотерапія - по суті, маніпуляції з чарівною історією, яку дитина повинна не просто вислухати або прочитати, а переробити, дописати на свій лад, розіграти за ролями, пояснити причини поведінки того чи іншого персонажа. Через те, що малюк буде наділяти казкових героїв своїми переживаннями, на світ вилізуть всі його образи і комплекси, які до цього моменту ховалися в таємних куточках душі. Зрозумівши, що конкретно хвилює і турбує дитину, батькам буде набагато легше знайти з нею спільну мову, допомогти їй вирішити проблеми.

Щоб застосовувати казкотерапію на практиці, не знадобиться диплом професійного психолога. Просто батькам слід пригадати з дитиною улюблену казку, а потім попроси дитину розповісти її заново.

Батькам слід бути уважними, не перебивати, але і не забувати ставити уточнюючі питання. У ході такої бесіди може з'ясуватися багато цікавого.

З'ясувавши проблему, слід переходити до її розв'язання. Але ні в якому разі не можна підштовхувати дитину до відповіді, яка здається правильною Вам - батькам. Переробляючи на свій розсуд казку, малюк вибере варіант, найбільше підходить його внутрішньому стану. І це буде відповідь, що не тільки дасть ключик до вирішення проблеми, але і дозволить дитині звільнитися від внутрішньої напруги.

3 роки: Три порося
У 3-4 роки дітям близькі й цікаві казки про тварин, причому неважливо, що це - вірші Чуковського або незабутні "Три порося»
4,5 року: Вінні-Пух
З 4,5 р. діти отримують величезне задоволення, слухаючи казки про взаємодію тварин і людей. Іван-царевич і Сірий Вовк, Крістофер Робін і Вінні-Пух - ідеальні варіанти! 5 років: Попелюшка З 5-6 років малюк ідентифікує себе вже з людськими персонажами: хлопчики - з лицарями, дівчатка - з принцесами. Цих героїв ти зможеш відшукати в чарівних казках Шарля Перро і Андерсена.
У 6-7 років дитина починає придумувати власних казкових персонажів і, звичайно, розповідати про них оточуючим. Почувши від свого чада чергову страшну історію, не хапайся за голову: психологи стверджують, що, лякаючи своїми розповідями оточуючих, дитина «опрацьовує» свої страхи.

Як говорити з дітьми про війну?

Говорити з малечею про війну, не уникати питань про смерть, військових та захист батьківщини, не нехтувати допомогою фахівців – такими є поради психологів батькам, які потрапили до зони бойових дій або знаходяться поблизу

За останніми підрахунками півмільйона дітей в Україні бачили наслідки воєнних дій. І це лише на Донбасі. Не краща ситуація і в інших регіонах. Батьки скаржаться на те, що діти задають «незручні питання про війну». Малечу цікавить чому по телевізору показують танки, зростає кількість загиблих, хто такі терористи, що таке АТО?

Звичайно, найперша порада психологів – обмежити доступ дитини до «небажаної інформації». Мова йде не лише про телебачення чи Інтернет. «Будь-які обговорення війни, кількості вбитих чи полонених має відбуватись «за зачиненими дверима». Також не варто вживати слова «війна», «смерть», «кров»"

Виникає питання чи варто взагалі говорити з дитиною на подібні теми. Психологи наголошують - говорити потрібно обов’язково, але краще самим розмову не починати. Якщо дитина задає питання, у жодному випадку не можна їх лишати без відповіді. Не отримавши пояснення про те, що турбує, дитина може дофантазувати, зробити хибні висновки з почутого на вулиці.

Головним для дитини є відчуття спокою та безпеки. Дітям, особливо у зоні бойових дій, потрібно наголошувати, що всі негаразди тимчасові. Розмова має бути спокійною, без підвищення голосу чи різких висловлювань. Для дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку найбільш зрозуміла форма – ігрова. Можна використати іграшки, книги або просто розповісти казку про те, як «посварились» дві країни і тепер мають «виправляти власні помилки».

І ще одне – за будь-яких обставин не можна розділяти людей на «наших» і «не наших», навіть пояснюючи від кого тато захищає батьківщинуРозділення дітлахів «на табори» - неминуче. Вони копіюють поведінку дорослих і звертатимуть увагу на мовні ознаки або на те, у військових чи сепаратистів хочуть грати діти у дворі. Необдумані відповіді можуть призвести до замкненості та ізоляції дитини серед однолітків.

«Аби згадки про війну не викликали паніку, депресію чи неадекватні дії, треба не просто розповісти дитині про бойові дії або куди заховатись під час обстрілу. Краще акцентувати увагу на речах, які викликають позитив» - зазначає психолог, співробітник Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України Світлана Бойко. З дитиною можна написати лист чи намалювати картинку військовим, взяти участь у будь-якій акції на підтримку солдатів.

Проте, є випадки, коли говорити з дітьми мають уже фахівці. Існують кілька таких «тривожних дзвіночків», на які мають звертати увагу дорослі. Найпоширеніші з них –порушення сну, спалахи агресії або пасивність та замкненість. Також слід задуматись, якщо дитина з острахом вдивляється в темряву або часто плаче без причини. Звичайно, наявність однієї або двох ознак не має вказувати на те, що у дитини посттравматичний синдром або невроз, але звернення до фахівці зайвим не буде.

Проте, найцінніше, що можуть зробити батьки, за словами психологів, це донести до свідомості дитини, що мир краще за будь-яку війну.

Незнайомі люди: правила безпеки для дитини

Перед батьками стоїть складне завдання - захистити дитину від незнайомців. Коли дитина знаходитися в НЕ зони видимості, це змушує хвилюватися. Як же можна вирішити цю проблему і не турбуватися за свого малюка?

Багато батьків по-різному боротися з цією проблемою. Адже хто завгодно може підійти до вашої дитини, поки ви не бачите, і відвести його. Зараз такі часи, що не можна бути спокійним на всі 100%. Навіть іноді відводять дітей з дитячих майданчиків у всіх на виду.

Для початку варто розповісти дитині про те, що не можна робити йому. Але не всі діти сприймають всерйоз такі настанови. Деякі лякають своїх діточок історіями про те, що неслухняних малюків забирає дядько в мішок і відносить Бабі Язі. Але це тільки призводить до дитячих страхів. Який варіант буде найкраще? Як бути повністю впевненим у тому, що дитина зможе повести себе правильно з незнайомцем

Важливий вік. З дитиною потрібно починати проводити бесіди ще з віку 3х років. Це саме той вік, коли дитина вже може міркувати і розуміти вас. Дитина в цей період дуже наївний і тому варто починати працювати з ним. Потрібно пояснити дитині, що з вами він у безпеці і розмовляти з незнайомцями можна тільки при вашій присутності. Якщо вас немає, то не можна заговорювати зі сторонніми, тому що у випадку, коли його образять, ніхто допомогти не зможе. Дитина повинна зрозуміти що небезпечно розмовляти з незнайомцями і особливо з ними кудись йти. Це найкращий варіант пояснити малюкові про дану проблему. Нехай дитина спілкується з незнайомими людьми тільки у вашій присутності. Так він розвиватиме комунікабельність, і буде позбавлятися від сором'язливості. І тоді коли з ним заговорить незнайомець, він не розгубиться і, в крайньому випадку, втече.
Залякувати дітей дядьками з мішком можна. У випадку якщо його схопить незнайомець, то від страху дитина може і не збагнути, що відбувається. Буде думати, що за погану поведінку його тягне дядько і посадить в мішок, що це покарання.

Інструкція для батьків

Маленькій дитині, якій менше 4х років навіть можна і не розповідати про те, як небезпечно говорити з незнайомцями і відкривати їм двері. Вони ще можуть і не зрозуміти. Найкраще перетворити це в гру. Візьміть іграшки і спробуйте програвати з дитиною все ситуації, які можуть статися. Це допоможе дитині засвоїти.

Ситуації, які можуть бути небезпечні для дитини:

- Незнайомець пропонує дитині покататися на машині. Ваша дитина повинна знати деякі фрази, які допоможуть швидко втекти. Наприклад, що він запізнюється і його чекають батьки або що в тата така ж машина, і він може на ній покататися.
- Дитині можуть запропонувати купити цукерки і піти з незнайомцем в магазин. Або попросять допомогти знайти кошеня. Зараз можуть відвести дитину з будь-якого місця. Іноді пропонують дітям піти в гості подивитися нові мультики, які він не дивився або іграшки. І тоді ви повинні розповісти про невірних відповідях і до чого це може призвести. І тоді говоріть малюкові, як правильно потрібно вчинити в даній ситуації. Дитина повинна зрозуміти, що не потрібно вступати в розмову з незнайомців, і якщо вже це сталося, то якнайшвидше потрібно від нього відв'язатися або бігти з усіх ніг.
- Якщо дитина одна вдома і видзвонюють у двері, то варто сказати дитині, щоб він відповідав, що вдома є тато, але він зараз у ванній. І нехай дитина подзвонить до сусідів для того щоб ті розібралися з незнайомцем. Також дитина може налякати, що викличе поліцію.
- Якщо дитину схопили і тягнуть в невідомому йому напрямку, він повинен кричати на все горло і говорити що це незнайомець, і нехай викликають поліцію. Нехай малюк кусається і дряпається, намагаючись вибратися від злочинця.
Після цього ваша дитина буде знати, що робити.

Правила поведінки дитини з незнайомцями

Нехай дитина знає деякі правила поводження:

- Не затримуватися допізна на вулиці. Коли дитина йде ввечері додому в темний час нехай батьки його зустрічають. Йти стоїть по освітленій вулиці, не заходити в провулки - це ідеальне місце для викрадень.
- Не відкривати двері незнайомцям!
- Нікуди не ходити з незнайомими людьми, навіть якщо це і здається дуже привабливим варіантом проведення часу.
- Не дозволяти доторкатися до вас, тримайте дистанцію від незнайомця. Якщо видно, що він наближається - потрібно бігти!
- Не можна сідати в чужу машину або вірити, що вам щось куплять.

Ці поради обов'язково допоможуть уберегти вашої дитини. Головне правильно поясніть малюкові всю складність ситуації. Він повинен зрозуміти, що незнайомцям вірити не можна.

ЯК ВИЯВИТИ ЗДІБНОСТІ ДИТИНИ 

Дитина має очевидні музичні здібності, якщо:
• Впізнає мелодії.
• Почувши музику, охоче підспівує або поспішає танцювати під неї.
• Співаючи або граючи, вкладає у виконання почуття та емоції.
• Розуміє і може описати словами характер і настрій музики.
• Самостійно наспівує почуті мелодії. Швидко і легко повторює ритм і мелодію. Вигадує власні мелодії.
• Навчилася або вчиться грати на якомусь музичному інструменті. Має улюблені види музичної діяльності.

Дитина має артистичні здібності, якщо:
• З легкістю спілкується з іншими дітьми і дорослими. Охоче виступає перед аудиторією. Вміє добре викладати свої думки. Прагне викликати емоційні реакції в інших, коли із захопленням щось розповідає.
• Часто виражає свої почуття мімікою, жестами, рухами. Змінює тональність і вираження голосу, мимоволі наслідуючи людину, про яку розповідає. Легко копіює чиїсь пози, вираз обличчя тощо. Пластично й органічно рухається. Любить гарний одяг і розуміє значення вбрання для створення образу.


Дитина має літературне обдаровання, якщо:
• Любить, коли їй читають і розповідають оповідання, історії, казки, билини.
• Ставить багато запитань, добре запам'ятовує події та їх учасників.
• Здатна довго утримувати в пам'яті почуті образи і прагне використовувати їх у нових сюжетах. Любить фантазувати.
• Розповідаючи про щось, уміє дотримуватися сюжету, не втрачає основної думки.
• Зображає персонажів своїх фантазій емоційними, одухотвореними, олюдненими.
• Вибирає в своїх розповідях слова, які передають емоційний стан героїв.
• Використовує багатий словниковий запас.


Дитина має художні здібності, якщо:
• Не знаходячи слів, малює або ліпить, щоб виразити свої емоції.
• Найкраще сприймає саме візуальну інформацію.
• Помічає гарні предмети, любить їх розглядати, ходити на виставки (у музеї).
• Висловлює свою думку про побачене з позиції краси, з естетичних позицій. Охоче ліпить, малює, креслить, комбінує фарби і матеріали.
• Малюнки не однотипні, а різноманітні.
• Використовує різноманітні кольори (готові або/і сам змішує).
• Не боїться малювати олівцем і застосовувати різні техніки для передачі задуму.


Дитина має спортивні здібності, якщо:
• Дуже енергійна, увесь час хоче рухатися.
• Здається, що вона ніколи не втомлюється.
• Смілива, не боїться синців і шишок.
• Краще за багатьох однолітків розвинена фізично.
• Майже завжди прагне вигравати в спортивних іграх.
• Віддає перевагу навіть безцільній "метушні" перед спокійними розвагами.
• У неї є свій улюблений герой — спортсмен.
• Володіє широким діапазоном рухів (від повільного до швидкого, від плавного до різкого).
• Прекрасно утримує рівновагу.
• Демонструє високий рівень розвитку основних рухових навичок (ходьба, біг, лазіння, стрибки, уміння кидати і ловити предмети).
• Завдання батьків, педагогів, психологів — своєчасно підтримати розвиток індивідуальної своєрідності дитини.
• Подальший індивідуальний розвиток особистості дитини продовжується в початковій школі

Дитячий майданчик. Як уникнути конфліктів та істерик?

Дитячий ігровий майданчик – це місце, де діти пізнають світ, пробують взаємодіяти з іншими людьми і взагалі проводять досить велику кількість часу. Нерідко тут можуть виникати конфліктні ситуації та істерики. Як цього уникнути та попередити?

1. Завжди беріть із собою на майданчик іграшки. Навіть якщо малюк ними і не буде гратись, їх можна використати, щоб поміняти на чужу іграшку, яка буде малечі до вподоби. Нехай дитина сама обере, що хоче взяти. Добре якби в неї була власна сумочка чи рюкзак, куди вона покладе потрібні їй речі і сама буде їх нести (для дітей віком від 2-х років).

2. Одягайте дитину на прогулянку не як «на свято». Дитина повинна мати можливість впасти, вимазатися і знати, що їй за це нічого не буде – тільки так вона зможе пізнати світ повністю. Якщо на вулиці мокра погода – гумові чоботи прекрасний вихід із ситуації. Добре мати з собою на прогулянці сухі та вологі серветки.

3. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині. Звичайно, якщо це стосується безпеки наполягайте на тому, щоб ви були поряд. Тобто, коли 1,5 річний малюк намагається залізти на гірку, не забороняйте одразу і не прибирайте з гірки, а допоможіть йому пізнати новий «інструмент», будучи поряд та «страхуючи» його. Або якщо малеча підійшла до калюжі, не забирайте її одразу звідти, а дайте краще паличку в руки і покажіть як можна «гратися» з калюжею так, щоб не замочитись.

4. Не будьте пасивними. Пробуйте грати з дитиною – машинками, коляскою, м’ячиком, хованки …, тільки йдіть за бажаннями дитини, Привносите свої ідеї тільки, якщо бачите, що дитина занудьгувала і не знає чим зайнятися або як спосіб переключити увагу (для маленьких діток).

5. Не ігноруйте моменти, коли дитина бере без просу чужу іграшку. Малечі треба пояснити, що то не його і просто так чуже брати неможна. Якщо дитина зовсім маленька, покажіть їй приклад як треба просити іграшку або як треба мінятись. Дуже важливо, щоб ви озвучили прохання, таким чином навчивши дитину правильно формулювати потрібні фрази. Якщо хазяїн не хоче ні давати іграшку ,ні ділитись, поясніть своєму малюкові, що хлопчик чи дівчинка не хочуть давати, у кожного є свої речі і це нормально.

6. Якщо ваша дитина вдарила когось, обов’язково наголосіть на тому, що так робити не можна і покажіть на власному прикладі, як варто вирішити конфлікт по іншому (наприклад, ваш хлопчик штовхнув іншого оскільки той насипав на нього пісок. Покажіть дитині інший спосіб вирішення ситуації – «мені неприємно, що ти сипиш на мене пісок, не роби так!»). Вчіть вирішувати конфлікти не звертаючись одразу до кулаків.

7. Якщо у вашої дитини забрали іграшку і вона проти цього, не треба називати її жадібною, а розкажіть краще як можна повернути іграшку.Можна сказати «якщо ти не хочеш давати совочок, підійди і скажи це хлопчику». Запропонуйте вашій дитині поділитись якоюсь іншою іграшкою. Якщо ж ваш малюк зовсім нічим не хоче ділитися, а навколо багато дітей, запропонуйте йому взагалі прибрати іграшки або піти і гратися туди, де нікого немає. Таким чином ми показуємо дитині, що поважаємо її право власності, не заставляємо ділитись, а робимо так, що невдовзі вона сама зрозуміє, що краще поділитись, бо інакше вона бути гратись окремо від усіх. Але це буде її власне бажання, варто тільки трохи почекати.

8. Бувають моменти, коли ваша дитина приходить і жаліється вам на те, що інші діти не хочуть з ним гратися чи не приймають в свою команду. В такій ситуації не варто йти і «розбиратися» з іншими дітьми. Краще підтримайте малюка, порадьте як можна вийти із ситуації, розкажіть щоб ви зробили на його місці. Наприклад, можна сказати «а ти створи свою команду», «давай побудуємо замок чи тунель із піску». Інші діти побачивши як малюк із захопленням грає в піску самі захочуть до вас приєднатись.

9. Частою причиною конфлікту є момент, коли треба йти з майданчика. Що робити?

Перед тим, як йти додому попередьте дитину про це. Попереджувати варто не менше ніж 3 рази, між якими здійснювати короткі інтервали часу. Починайте попереджувати не пізніше ніж за 10-15 хвилин.

Прослідкуйте, щоб дитина закінчила розпочату гру. Насправді діти часто переключають діяльність і буває дуже рідко так, що малюк довго грається в одне й те саме. Головне – не переривати діяльність, тоді дитині легше буде покинути майданчик.

Звичайно є такі моменти, коли дитина просто не хоче йти додому і це нормально!Якщо ви сказали, що пора – значить пора, не йдіть у дитини на поводу.Адже так ви жертвуєте своїми потребами, а це шлях до розбещеності.

Коли ви йдете з майданчика ніколи не говоріть дитині неправду. Часто батьки можуть сказати: «ходімо додому – там бабуся приїхала». Хоча насправді ніякої бабусі там немає. Або «я пішла додому, а ти залишайся тут сам(а)». Дитині треба говорити лише правду. Інакше – між вами може просто зникнути довіра і тоді дитина все менше і менше буде вас слухатися і сприймати всерйоз все, що ви говорите. Крім того, дитина вчиться брехати. Тоді можете не дивуватись, звідки ваша малеча вміє говорити неправду!

10. Бажаю вам отримувати від прогулянки задоволення разом із вашою дитиною!

Як розвивати самостійність малюків

Ви запізнюєтеся і, нашвидкоруч зібравши дітей і речі, вже готові вийти з дому, але тут ваш 5-річний малюк вирішує, що саме зараз настав час оволодіти майстерністю зав'язування шнурків. Ваша перша реакція: «У нас немає на це часу! Я сама зашнурую твоє взуття!».

Зробіть глибокий вдих... Так, нехай це зовсім не ідеальний час, але це прекрасна можливість посприяти самостійності сина, звичайно, якщо тільки ви зможете набратися терпіння. Покладіть свої речі, і нехай горезвісні стрілки годинника продовжать відміряти секунди й хвилини, протягом яких ваша дитина буде працювати над своєю новою навичкою.

Навчати самостійності не завжди легко. Це вимагає від батьків надання дітям більшого вибору, кількості інформації, відповідальності, свободи й часу. Часом це також означає необхідність зціпити зуби, стриматися, побачивши їх нестандартний і досить-таки оригінальний вибір. Але ваші зусилля будуть компенсовані в десятикратному розмірі: ви побачите талановитих дітей, які зможуть з упевненістю знайти свій шлях, де б вони не знаходилися в цьому величезному світі.

Пам'ятайте: самостійність починається вдома - на вашій власній кухні й у вашому власному дворі. Далі представлені кілька порад, які допоможуть організувати простір таким чином, щоб дозволити маленьким дітям відстоювати свою незалежність і зміцнювати нові навички.

Надайте дітям простір, в якому вони будуть одноосібно насолоджуватися грою. Обладнайте «базу» для самостійних ігор і розваг, наприклад, організуйте арт-комірчину відповідно до зросту дитини. Забезпечте це затишне місце різними приладдями для творчості та всім необхідним для нього: кольоровими олівцями, кольоровим папером, ножицями, пластиліном, полімерною глиною, клеєм, пензликами й фарбами. Деякі батьки рекомендують поставити в кутку спеціальні мішечки з різними дрібними речами для творчості, обклавши їх великими подушками або розмістивши їх в дитячому наметі. Поки іграшки чекають своєї черги, ви можете скласти їх в окремий красивий і привабливий мішечок, наприклад, поклавши в нього пазли, ігри-сортування, шнурівки й книжки-розмальовки.

Створіть максимум можливостей, щоб дитині було легко вибирати. Наприклад, замість того, щоб готувати своєму малюкові підвечірок, поставте пластикові контейнери, наповнені сирними паличками, морквою, родзинками, крекерами й інші корисними смаколиками на найнижчі полиці вашої кухонної шафки. Потім дозвольте дитині самостійно вибрати із запропонованих варіантів найбажаніші продукти. Також замість того, щоб вирішувати, що вашому синові вдягти, покладіть одяг в ящики, які легко відкриваються так, щоб він зміг почати самостійно комбінувати сорочки з брюками й одягатися на свій розсуд. І намагайтеся не дозволяти якійсь несподіваній комбінації стурбувати вас. Розуміння комбінаторики прийде до нього з часом.

Заохочуйте бажання дитини тягнутися до всього своїми рученятами. Виділіть на вашій кухні низько розташований ящик для дитячого посуду. Додайте до нього пластикові стаканчики, тарілочки, соломинки та деяке столове приладдя. Запропонуйте дитині пограти в «ресторан» і вибрати собі місце за столом. Коли ви сортуєте одяг перед пранням, попросіть її допомогти розібрати свої шкарпетки. Ваш малюк зауважує, що закінчуються його улюблені банани? Запропонуйте йому написати (або, швидше, намалювати) на холодильнику список необхідних покупок. Коли ви спонукаєте дитину взятися за якусь справу, це змушує її відчути свою цінність і значущість, здатність внести свій посильний вклад в сім'ю. Іншими згідно віку завданнями для 4- і 5-річних дітей є, наприклад, завдання застелити ліжко, погодувати домашніх тварин, завантажити посуд у посудомийну машину й зібрати іграшки. Ви можете перетворити прибирання в гру, сказавши: «Ану ж бо, давай подивимося, чи зможеш ти зібрати чотири іграшки до того часу, як я дорахую до десяти. Вперед!».

Самостійність не з’являється раптом, в один прекрасний день, вона культивується. Запасіться терпінням, щоб виховати дитину, яка здатна буде з упевненістю орієнтуватися в цьому світі, і ви зможете з радістю спостерігати за її успіхами протягом усього життя.