Саме підтримка, яку
надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки,
родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних
наслідків травматичного стресу у дітей.
Спостерігаючи
за своєю дитиною, батьки можуть знайти шляхи, як допомогти їй впоратися зі
своїми почуттями. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприймати
їхні почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.
Загальні рекомендації для батьків, які
живуть у стані соціальної та політичної напруги
Потурбуємось
про тіло:
· побільше сну, відпочинку,
позитивних вражень;
· дайте дитині можливість
займатися спортом, танцями, гратися в рухливі ігри. Це допоможе їй зняти
напругу;
· харчування – може бути
частим і маленькими порціями, не примушуйте дитину їсти, якщо вона не хоче.
Харчування може бути легким і корисним (фрукти, овочі, соки);
· дитині і вам необхідно
побільше пити (вода, солодкий чай, компот, сік, морс);
· не відмовляйте дитині у
солодощах. Неміцний чай із цукром, цукерка, чашка какао викликають позитивні
емоції, почуття безпеки та стимулюють роботу мозку;
· не бійтесь зайвий раз
обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти
руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги;
· теплий душ або ванна
також допоможуть зняти зайву напругу.
Потурбуємось
про емоційну стабільність:
· не варто дозволяти дитині
на самоті дивитися телевізійні новини. Взагалі, чим менше теленовин із місць
страшних подій побачить дитина, тим краще. У будь-якому разі, вона потребує
пояснення вашого ставлення до подій;
· створіть атмосферу
безпеки (обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте з нею, приймайте участь
в її іграх);
· подивіться разом з
дитиною «хороші» фотографії – це дозволить звернутися до приємних образів з
минулого, послабить неприємні спогади;
· читайте книжки –
оповідання і казки, де описуються сюжети подолання страху героями;
· якщо дитина відчуває
тривогу або страх, ви можете забезпечити для неї свою спокійну присутність,
ненав’язливий фізичний контакт (обійняти, взяти за руку), тепло (вкрити, дати
теплий чай). Важливо говорити, що ви – поруч, що все добре, вона у безпеці;
· якщо дитина «не
слухається», виявляє надмірну активність, з незрозумілих причин кричить або
сміється, – постарайтеся не відповідати агресивно. Можливо, рухова активність
допомагає дитині впоратися зі стресом. «Супроводжуйте» її в русі (будьте
поруч), намагаючись поступово знижувати темп. Можна спробувати ввести рамки –
запропонувати рухливу гру «за правилами». Або переключити на активність, де є
правила (бігати наввипередки, «битися» подушками, м’яти і рвати папір і ін.);
· дитині можуть снитися
кошмарні сновидіння. Підтримайте її, вислухайте і заспокойте, переконайте, що в
цьому немає нічого страшного;
· дайте дитині зрозуміти:
ви всерйоз ставитеся до її переживань і ви знали інших дітей, які теж через це
пройшли («Я знаю одного сміливого хлопчика, з яким теж таке трапилося»);
· поговоріть з дитиною про
почуття, які вона відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували
тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття – нормальні. Розмову про
почуття можна супроводжувати малюванням на вільну тему або ліпленням. А потім
обговорити – що намальовано, що це означає, яким буде розвиток сюжету, як далі
житиме персонаж, як йому допомогти і т.п.;
· зведіть розмову про подію
з опису деталей на почуття.
Подбаємо
про осмислення подій:
Будь-яка,
навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається. Для неї
важливо знати, чому батьки тривожаться, сердяться, горюють. Що відбувається в
сім’ї, в місті. Постарайтеся пояснити це коротко (4–5 фраз).
Важливо:
· Заручитися підтримкою
близьких і рідних. Важливо, щоб в оточенні дитини були люди, що не постраждали.
· Намагатися зберегти режим
дитини, забезпечити нормальний сон та харчування, достатність пиття, оберігати
дитину від додаткових стресів.
· Менше таємниць і натяків
(вони ще більше лякають дитину).
· Відповідати на запитання
дитини поступово і доступно. На одне запитання – одна відповідь. Коли дитина її
опанує, вона зможе поставити наступне запитання.
· Підтримувати надію на
краще.
· Бути готовими до
«нечемної», «дивної», «агресивної» поведінки дитини.
· НЕ казати: «забудь це»,
«викинь з голови» – це прямий шлях до формування постстресових розладів.
· Не залишати дитину
наодинці зі своїми переживаннями, проте і не докучати їй.
· Ні в якому разі не
соромити дитину і не звинувачувати в тому, що сталося або в поведінці після
травмуючої події.
· Бути готовими раз за
разом обговорювати ті самі речі.
· Заручитися самим надією
на те, що травму можна пережити.
· Пам’ятати, що частині
дітей з різних причин не вдається впоратися із наслідками травматичного стресу
самостійно, і вони потребують професійної допомоги.
У
разі ВАШОГО ХВИЛЮВАННЯ за стан дитини або тривалості незвичної поведінки дитини
БІЛЬШЕ МІСЯЦЯ – ЗВЕРНУТИСЯ по допомогу ДО ПСИХОТЕРАПЕВТА.
Немає коментарів:
Дописати коментар